По-особливому виглядає гуцульський великодній кошик - пасківник. За давніми звичаями, на його дно кладуть порізані маленькі паски, які називають дорою. На дору – кільця домашніх копчених ковбас, а зверху – сир, масло, варене сало, варені яйця та писанки. З одного боку ставлять хрін з листям, часник та сіль, з іншого – паску, найбільшу і спечену першою. У деяких гуцульських селах печуть стільник – хліб, в який глухим кінцем кладуть стільки яєць, скільки є членів сім’ї. Колись на Гуцульщині було прийнято освячувати і паску для худоби. До неї додавали меду, мертвих бджіл та цукру, який робили оси. Її сушили, терли на муку, солили та давали худобі, коли вона хворіла.
Приготувавши звечора великодній кошик, гуцулки закривали у стайні усі вікна, аби перед Великоднем птиця не бачила раннього світла. Якщо побачить, її роздере яструб.
Господарі перед сном несли до хати сокиру. На неї по черзі мали наступати усі члени сім’ї – щоб ноги були такими міцними, як залізо. Після цього родина вмивалася у воді, в яку кидали гроші і писанки, промовляючи: “Абисте були такі красиві, як писанка, а грошей мали міхи”.
Повернувшись із великодньої Служби Божої, паску несли до стайні і тричі клали коровам на хребет, кажучи: “Який дар красний, такі аби Бог дав телиці красні”.
Після цього господар ішов до хати і тричі повторював великоднє привітання “Христос Воскрес!”.
Після молитви перед святковим частуванням ніхто не мав права куштувати страви, поки найстарший гуцул не промовив: “Абисмо дочекали й на рік святого Воскресіння, діждали святу дору споживати і від нарік до поза нарік, допоки Бог призначить віку, і аби маржина (худоба) миром була! Христос Воскрес!”.
Передруковано з газети
Немає коментарів:
Дописати коментар