Вітаю всіх у мене в кузні !
Тут я буду хвалитися своїми досягненями, показувати який я майстер , що я вмію зробити ... А ще буду сваритися і вправляти мозги всім хто мені не подобається! Познайомлю зі своєю чудовою сім'єю ! Ну і ще що Бог до голови покладе...

субота, 15 жовтня 2011 р.

І таке буває...

Стався такий цікавий випадок:
Прийшов мій хороший знайомий Іво Сільвестре  і попросив мене допомоги. А саме придумати якусь декоративну деталь, яка б зв'язала ворота з огорожою. І має бути ця деталь у формі пляшки...Два дні роботи і біля воріт виросла яблунька. І вписалась в потрібну форму і розміри!

понеділок, 18 липня 2011 р.

Обідуш: Люди сі тішут!!!

  Назва "Обідуш", ймовірно, походить від латинського терміну "oppidum", що означає "фортеця", або "укріплене місто". Римська окупація області була підтверджена археологічними розкопками, які виявли існування Римської  міста "Eburobrittium", недалеко від пагорба, на якому зараз знаходяться місто і замок . Це римське поселення було розташоване, як писав  Пліній Старший, між Collipo (біля сучасної Лейрії) і Olisipo (Лісабон). Археологічні дослідження знайшли залишки форуму, лазень та інших римських структур поблизу сучасного Обідушу.  Після падіння Риму, ця територія потрапила під вплив вестготів. Римське місто Eburobrittium був закинуте в 5-м столітті, а жителі поселились на більш безпечному пагорбі, де сьогодні розташовані основні поселення .
  Потім були МАВРИ ...

  Цей район був відвойований у маврів першим королем Португалії, Афонсо Енрікес, в 1148 році. Легенди свідчить, що один лицар, Гонсало Мендес да Майя, був відповідальний за успішний штурм мавританського замку.  Обідуш був заключним етапом у відвоюванні області Естремадура, після поселення Сантарен, Лісабон і Торреса Ведраш. Місто отримало свою першу назву Foral  в 1195 році, під час правління Санчо I. У 1210, король Афонсу II дав іншу назву цьому місту  Vila das Rainhas. З тих пір, Обідуш є під патронажем королеви Португалії, що призводить до її неофіційної назви  Віла даш Раіняш .
   Замок і стіни Обідуш були реконструйовані під час правління короля DinisI. 


   Кожного року в Обідуші проходить свято "Середньовічний ринок"






ТУТ Є ВІДЕО

четвер, 7 липня 2011 р.

Стаття про коваля... Правдивого коваля... Про Олега Шупрудька.

Олег Шупрудько - коваль свого щастя.

У Верховині свято...
В місцевий клюб з Івано-Франківська приїхала джазова банда грати музику.
Але трапилось лихо - гуцули музичні інструменти під час розвантаження на землю покидали і зламали саксофон.
Голова району питає:
- А що хлопці без цего не зіграєте?..
Музиканти:
- Та який же джаз без саксофона, треба ремонтувати.
Голова району каже:
- Є в нас коваль старий, він все годен поремонтувати, поїхали!
Сіли на фіру та й поїхали до коваля.
Голова району:
- А що діду Миколо зремонтуєте се хлопцям?..
Коваль:
- Зремонтую, чого не зремонтувати, але зачекайте години зо дві...
З кузні чути страшенний гуркіт, гуцульську лайку і все інше.
Через дві години виходить дідо:
- Файні ви хлопці, але скажіть як ви так трембіту погнули???

  Ось такі вони українські ковалі – і з саксофону зроблять "люди"!
  І нема чому дивуватися – вони ж у змові із загадковим вогнем і лютим металом.
  Як ви вже й здогадалися – в цій статті мова піде про коваля. І не просто коваля, а дизайнера-коваля, професіонала своєї справи, заклинателя вогню і дресувальника металу.
  Ця стаття – про Олега Шупрудько – дизайнера-коваля з Коломиї.
  • Коротка довідка про майстра.
  Олег Шупрудько з 1995р. по 1999р. навчався в Косівському коледжі прикладного та декоративного мистецтва ім. В.І.Касіяна на відділі художнього розпису (тепер і цей заклад має іншу назву і відділ).
З 2001р. по 2007р. – навчався у Львівській Національній академії мистецтв, на відділі художнього металу.
  Його вчителями були: Олег Боньковський, Орест Івасюта, Віктор Шоломій, Аскольд Стернюк, Богдан Романець та інші.
  Олег пройшов немалу школу вдосконалення своєї майстерності. Працював 3 роки ковалем у львівській невеличкій кузні. Потім, 2 роки дизайнером-ковалем на будівельній компанії "ТВД" у Львові. А наступних 1,5 роки дизайнером-ковалем на фірмі "Писанка", що в Городку (Львівська область). І вже рік працює дизайнером-ковалем в Коломиї.
  За цей час Олег встиг опанувати різноманітні ковальські прийоми, створив багато оригінальних проектів та виробів. Його арсенал створених проектів та кованих робіт досить багатогранний: невеликі предмети, які широко використовуються в побуті, декоративні вироби і елементи, які покликані оживити житлове чи громадське приміщення, меблі і окремі предмети інтер'єру, предмети екстер'єру, такі як віконні та дверні решітки, балкони, дашки, поруччя, брами, фіртки, огорожі, флюгера та інші.
Не важко зауважити, що сучасна архітектура і дизайн інтер'єра охоче використовують різноманітні ковані предмети: решітки, перила, грати, меблі, освітлювальні прилади, які беруть участь у створюванні єдиного архітектурного ансамблю або інтер'єру поряд з іншими декоративними елементами. Ковані деталі в роботах майстра Олега Шупрудько ефектно поєднуються з іншими натуральними матеріалами, що підкреслює природну красу метала.
  Також хочеться нагадати, що в наші дні ковані вироби займають немале місце в художньому оформленні житлових і громадських приміщень. Інтер'єр може бути побудований цілком на гармонійно підібраних виробах художнього кування, або ж організований навколо одного кованого предмету, який грає роль композиційного центру.І серед робіт дизайнера-коваля Олега також є ковані елементи художнього оформлення інтер'єру житлового приміщення.
  Взагалі, дорогенькі, хочу вам сказати, що сучасних художників по металу надихає краса самого матеріалу, який, на їхню думку, не потребує маскування і декоративного оздоблення. Такої думки притримується і Олег, пропагуючи її в своїх роботах. Крім того, дуже поширеними сьогодні є металеві вироби, поверхня яких не приховує використаного способу обробки металу.
  Робота в будівельній компанії "ТВД", у Львові, та в ковальській фірмі "Писанка", що в Городку, надали Олегу Шупрудько новий багатогранний досвід і в проектувальній практиці, і в ковальській. Творчі ідеї та професійні навики Олега, на протязі цього періоду, відшліфувалися і набули нових якостей.
  Взагалі, хочеться сказати, що кожне місце роботи коваля Олега, в тій чи іншій мірі збагачувало його світогляд як майстра, вносячи в нього нові грані і ракурси. Відлуння цієї практики можна спостерігати в нових роботах майстра.
  Олег Шупрудько, маючи дві художні освіти, сам проектує і виконує в матеріалі різноманітні ковані вироби. Для нього однаково цікавим є працювати як над невеликим сувеніром, так і великоформатною брамою. До любого замовлення чи власної творчої роботи, підходить по-новому, без шаблонів і халтури. Знаєте, як то буває, часом хочеться майстру по-швидше зробити роботу – ось він дістає зі своєї "Папки ідей" якусь запорошену і давно забуту, трошки видозмінює - ось вам, дорогий замовнику, ексклюзивний варіант вашого майбутнього виробу! Так от, у Олега таке не пройде - кожне замовлення індивідуальне і таке саме відношення до роботи.
  Знаєте, коли коваль не тільки професіонал своєї справи, а й сам собі дизайнер - успіх гарантований! Бо ж як запроектує - так і виконає в матеріалі. І замовник може бачити на ескізах не приблизний, а наближений до майбутнього виробу вигляд.
  Сучасний майстер, художник по металу, дивиться на звичайне незвичайним поглядом - новим і сміливим. Дизайнер-коваль Олег новий погляд на, здавалося б, звичайні речі, доводить не тільки теоретично, але й практично, бо навіть створений ним такий елемент побуту, як свічник - не просто практична підставка для свічки, а спосіб самовираження.
Майстер художнього металу Олег постійно удосконалює свої професійні навики, займаючись самоосвітою та експериментальною практикою. Також підтримує професійні зв'язки, спілкуючись з іншими ковалями та художниками, шукаючи нагоди чогось навчитися у визнаних майстрів ковальської справи, наприклад, був напарником у художника-коваля Олега Боньковського на Ковальському фестивалі.
  На сьогоднішній день Олег Шупрудько не тільки проектує і виконує різноманітні замовлення і власні творчі роботи, але й плідно співпрацює з ковалем-підприємцем Богданом Новосельським.
  Кажуть, що кожен коваль свого щастя. Дизайнер-коваль Олег Шупрудько взяв це прислів'я собі за життєве кредо. І тепер буквально кує собі щастя, приносячи радість і задоволення собі і навколишнім!
  А для тих, кому до вподоби красива пластика кованого металу дизайнера-коваля Олега Шупрудько, і забажалося прикрасити свій побут і життя в такому ж дусі - ось телефончики:
097 93 44 292
095 89 62 171

Стаття була надрукована в блозі Життя одного дизайнера · 12.06.2011 23:38 від Lilja Teptjaeva Надіслати приватне повідомлення

Я спеціально не друкую знимок бо не погодив це питання ні з автором статті ні з Олегом .


Але дві знимки мушу вкрасти ... Навіть три ! Перша то Олег, друга то корова, а третя... Я назвав її "БУЗЬКИ".











До зустрічі! Славко Борис.

середа, 6 липня 2011 р.

І такий настрій бувае... Бо ... Незнаю...

Настав тяжкий час...
 ...бо...
Виявляеться зробити щось - то може кожен, а от продати...
З продажом це в мене гірше. Навіть гірше ніж гірше...
І допомоги нема звідки чекати...
Настав тяжкий час...
 ...бо...
Але якщо я коваль то з торгівлею теж справлюсь...
... Хоча б трохи помочі...
Але нема ...
 ...бо...
То ж МУШУ!!! ...знову... мушу...мушу...
Де ж той спокій?..Де ж той спокій?..
В могилі...В могилі...В могилі...
Але то не зараз, то потім...
А зараз мушу!!!
МУШУ...

З Україною в серці Славко Борис!!!

четвер, 16 червня 2011 р.

В мене поганий настрій...

   Можливо я пишу не цікаво... І все що я пишу не потрібно нікому... Але 906 відвідувачів і один анонімний коментар!!! Це вже просто дупа!!!
   Хоча всі Ми ліниві... Це я розумію. Навіщо щось думати? Навіщо коментувати?? А більш до того автор (себто Я) пише глупоти які цікаві тільки йому...
   Кувати залізо легше ніж писати... і  тим більш коментувати!!!

четвер, 2 червня 2011 р.

"Не віноватая Я!!!" або Як стати батьком Вільної України...

 Недавно прочитав в "Ятрані" статтю ... Типу , що робити правдивому українцю в теперішні часи! Написана всяка муть!!! Хто і для чого це писав не знаю! І закортіло мені теж написати щось на тему: " Як стати БАТЬКОМ НАЦІЇ" , або " В чому суть проблеми в постсов'єтській Україні", або...
 Та ще лист одному своему товаришеві написав ... мені сподобалось... Ось і цитую сам себе!
 Не про "ментів" і хабарі... Про право жити чесно!!! Ось це є головне... Поки Ми не зрозуміем проблему України - доти Україна матиме цю проблему! І ця фраза стосуеться кожного ...
 Ну добре...
Скажімо так: чому США до сих пір вважаються вільною країною? Не хочеш США най буде Канада!
 Тому що якщо Ти не порушуєш ЗАКОН - до Тебе ніяких притензій !!! Ось тут і є СЕКРЕТ СВОБОДИ!!!
 А в нас в "постсов'єтському просторі" дитина народжуеться вже з притензіями... І в садочку і в школі ... Ну і так далі! І все свое життя ми кричимо "Не віноватая Я!!!" Але нас ніхто не чуе!
  Яка різниця між одним президентом і другум??? Ніякоі... Допоки не знайдеться людина яка відкине все: економіку(для економістів), культуру(для митців), науку(для науковців)... Все... І на чільне місце поставить ЛЮДИНУ!!! Вільну людину! Тоді його будуть називати Батьком України!
 От такий простий рецепт!
СПРОБУЙ!
 P.S. можливі помилки або описки... Я ж не фільозоф... Я КОВАЛЬ !!!

понеділок, 30 травня 2011 р.

неділя, 22 травня 2011 р.

Я - Буржуазний Націоналіст!!!

  Колись то була біда ! Де не повернись - ти буржуазний націоналіст... І ніц не вдієш .Придумали москалі такий штамп і били всім на чоло :"Ти буржуазний націоналіст." Слово по россійськи не так сказав чи посперечався з россійськомовним "другом" ...Маєш!!! І боліло то тавро.І пекло .
  А виявляється що москалі (чи то пак коммуністи) добро робили , що так нас називали! Бо є ще гірше! І не одне, а декілька НАЦІОНАЛІСТІВ :
-націонал соціялісти,
-соціял націоналісти,
- націонал центристи,
- праві,
-націонал радикали...
І то ще не всі ... Тобто є ще чимало мерзотників які колись гордо носили ім'я коммуніста або комсомольця, а тепер так само гордо носять ім'я Націоналіста!  ... якогось там... І крім того щей дітей наших "вчать" як треба партію любити!!! І ідею!!! І лідера!!!

   ЗАМІНІТЬ назву партії, ідеї і лідера і вийде КПСС!!!
                                                                   КУРВА!!!
І зрозумівши це все я як і колись буду називати себе БУРЖУАЗНИМ НАЦІОНАЛІСТОМ!!! І буду гордитися цим!!!

понеділок, 16 травня 2011 р.

четвер, 12 травня 2011 р.

Дуже цікава тема! Сміливість Автора мене вразила ! Варто перечитати . УВАГА!!! Написано " по русски" !!! Тож вибачєйте!!! Яке купив - таке продаю !!!

Все материалы дня / Блоги Эхо Кавказа / Тенгиз Аблотия

Преступное сострадание

Тенгиз Аблотия
Тенгиз Аблотия
12.05.2011 20:16
В воскресенье я увидел нечто, необыкновенно меня удивившее. Мне казалось, что вряд ли на свете осталось что-то, что могло бы меня поразить, особенно в такой стране, как Грузия. Стране, где произошла масштабная переоценка ценностей и все, что некогда казалось немыслимым, теперь стало привычным. В стране, где рухнули все мифы и воздушные замки, усиленно возводимые целыми поколениями людей.

Тем не менее, в воскресенье произошло нечто, чего я никогда до этого не видел.

Дело было так: утром во двор моего дома въехал автомобиль «Опель астра» - вполне приличный, сам на таком ездил несколько лет. Авто было в очень хорошей форме, с новыми дисками, в общем, нормальная машина – на тбилисском авторынке за нее бы дали не меньше 3, 5 тыс. долларов.
Каково же было мое удивление, когда из этой вполне приличной машины вышел пожилой человек, который начал искать объедки в мусорном баке.

В такой ситуации большинство сердобольных грузин отреагировали бы однозначно: «Ах, до чего жизнь довела бедного человека!», «Ах, куда смотрит правительство!», «Ах, несчастный, у него, наверное, нет средств к существованию!»

Однако мало у кого из них возник бы нормальный и естественный, для других, психически более уравновешенных народов, вопрос – если он голодает, если у него нет денег, то какого черта он катается на машине за 3, 5 тыс., заливает в нее бензин, цена которого за 1 литр превышает стоимость 3 батонов хлеба, обновляет машинное масло (2 раза в год), ремонтирует автомобиль и т.д.?

Можно ли жалеть такого человека, заслуживает ли он сострадания?
Недавно в эфире телеканала ПИК был показан сюжет - сотрудница канала притворилась попрошайкой и заработала за несколько часов примерно 8 долларов. Она выяснила, что среднемесячный заработок попрошаек-предпринимателей составляет около 400 долларов.

Круг замкнулся – я всегда сильно сомневался в том, что количество представителей этого нехитрого ремесла в Грузии имеет какое-либо отношение к реальному финансовому и социальному положению граждан. Однако на самом деле попрошайничество уже превратилось в серьезную проблему.

Во-первых, любого, кто приезжает в Тбилиси, поражает количество просящих милостыню и он делает соответствующие (неверные) выводы относительно уровня жизни в Грузии.

Во-вторых, это уже серьезный фактор внутренней дестабилизации: тема «несчастных», «обездоленных» и «голодающих» часто становится одним из козырей в политической игре. Сколько раз мне приходилось слышать призывы к революции, одним из аргументов в пользу которой было, в том числе, и количество нищих на улицах!

Таким образом, эта проблема уже перестала быть делом только самих попрошаек и наивных дурачков, из чувства сострадания стимулирующих развитие этого «бизнеса».

На мой взгляд, 100%-ная вина за это лежит на наших гражданах, особенно, на женщинах-гусынях, рыдающих при просмотре мексиканских телесериалов, жалеющих бешеных беспризорных собак (пока они не покусают их или их родных), обивающих пороги всех церквей, не имея понятия о сути проповедей Иисуса, и страшно жалеющих всех «сирых» и «убогих», а в первую очередь попрошаек.

Казалось бы, на эту тему сняты десятки документальных фильмов, показаны сотни телесюжетов, пора наконец понять, что «сердобольных» граждан держат за идиотов! Так ведь нет, ничего не помогает! Глупая куриная жалостливость приводит к тому, что там, где вчера был один попрошайка, завтра появится двое, послезавтра - трое, и т.д. В конце концов, зачем что-то делать? Зачем торговать семечками, мыть стекла машин, покупать фрукты в одном месте по оптовой цене и продавать их по розничной в другом – зачем все это, если можно выйти на улицу, скривить физиономию, имитировать голод и смертельный недуг, и все будет порядке – всегда найдутся глупцы, которые на это клюнут.

Иногда у меня даже возникает вопрос – почему вообще в этой стране кто-то работает? Намного проще всем вместе сесть и просить милостыню. Толстозадые и сердобольные гусыни еще долго будут преобладать в нашем обществе.

Кстати, особенности национального менталитета, необыкновенно лояльного к деятельности предпринимателей-попрошаек, имеют и другие, куда более опасные проявления.

В частности, неразборчивая жалость к тем, кто этой жалости не заслуживает.

Приведу очень конкретный случай: у меня есть знакомый, который вечно жалуется на отсутствие денег и, естественно, все его страшно жалеют. Он арендует небольшой магазин, но, по его же словам, лавка почти не приносит дохода. Соответственно, знакомый политически очень активен, посещает все митинги «революционной» оппозиции и вечно полон негодования.

Казалось бы, человека стоит пожалеть. Однако если посмотреть поближе, то выяснится, что он продул в подпольном тотализаторе 5 000 баксов. После этого семье пришлось взять кредит, на покрытие которого они ежемесячно тратят 500 долларов. Вот в чем причина их бедности и нищеты.

Кто в этом виноват? Эдуард Шеварднадзе? Миша Саакашвили? А может надо чаще утром в зеркало смотреть и искать в нем причину своих бед?

В Грузии ни у кого никогда не возникает вопрос: кто виноват и заслуживает ли тот или иной человек сострадания?

Заслуживает ли сострадания голодающий человек, который промотал все имущество в казино?

Заслуживает ли сострадания человек, который бросил дом в деревне и теперь торчит в Тбилиси, сидит на шее у жены, беспробудно пьет и, конечно же, жалуется на то, что правительство, видишь ли, отказывается ему помочь?

Заслуживает ли сострадания семья, которая, не имея никаких средств к существованию, тем не менее рожает семерых детей, держит их в состоянии нищеты, и воспитывает их такими же, как и они сами: грязными, немытыми, лодырями, от которых пользы, как с козла молока?

Заслуживает ли сострадания человек, который ни черта не умеет, ничего не хочет знать, ничему не учится, живет на деньги, присылаемые матерью из-за рубежа, и постоянно на всех жалуется?

Нужно ли жалеть человека, тратящего последние сбережения на лечение цирроза печени, возникшего от многолетнего употребления героина?

Сможет ли когда-нибудь стать взрослым и прагматичным общество, готовое пожалеть любого, кто научить «клеить» страдальческую физиономию, забывая при этом, что каждый человек сам прежде всего является кузнецом своего благосостояния и ровно наоборот?

Разумеется, не все так мрачно как я описал: есть в Грузии настоящие безработные, есть и по-настоящему нуждающиеся люди, причиной жизненных сложностей которых являются объективные обстоятельства.

Конечно, не без этого.

Но при этом мои многолетние наблюдения дают мне право сделать вывод: в Грузии слишком часто причинами жизненных неурядиц являются не действия правительств или объективные сложности, а собственная тупость, жадность, неумение ухватиться за шанс, предоставленный судьбой, отсутствие внутренней дисциплины, нежелание противостоять собственным порокам, и многое другое.

Сострадание – не всегда добродетель.

Иногда сострадание равнозначно преступлению. 
____________________________________
Який дивний світ ! Де Сакартвело, а де Україна ! А проблема одна й та ж сама ! ПОСТСОВ'ЄТІКУСИ!
____________________________________________________________________________

середа, 11 травня 2011 р.

Прапори, прапори ...

  Ось що я думаю про ті прапори ... Дуже вже дістала когось думка, про те що, Львів є культурним центром українства! Ну спати не може якась КУРВА!
   От і придумали "провокацію" ... А придумувати нама що . Бо спокін-віків вже так повелося у Львові, що занадто гонорові ми. Це раз... Любимо ми наше місто "но странною любов'ю" (вибаюєюсь за москальську цитату") . Це два ... Бійки у Львові це своєрідна традиція , мабуть ще з батярських часів... А може і княжих ! Ну про те не відаю! А от при "сов'етах" мастились (бились) регулярмо : майорівка на зелену, зелена на дністровську а потім всі разом на новий львів!!! Про це не писалося, але хтось це культивував. І це дало свої результати: любимо побитися! І це три ! Спортивні клюби стали саунами для усякого гімна і дітям підліткам нема де пар спустити...
   Є ще багато ... І п'ять , і десять... Але ідея ось в чому !!! Кожен хто пише про події 9 травня пише про Львів!!! І пише погані речі!!! Плюндрує місто і жителів!
   Я , який вже 11 років не був у Львові відчуваю не зручність , бо там хтось когось побив!!! КУРВА !!! А коли я місяць назад задавав усім одне питання: Як бути з тими подіями ? Всі відповідали : Є ВО Свобода - нехай розбираеться !!! Ніхто не протистував, не радив. Ніхто не допоміг!!!
    То звідси роблю висновок: ТО ВСЕ ПОЛІТИЧНО-БАНДИТСЬКІ РОЗБОРКИ !!! І КОЖНА КУРВА ЩО ПРИШЕ ПРО ЛЬВІВ ЗЛЕ Є ПРОДАЖНОЮ КУРВОЮ ( ПО ТРИ РУБЛІ НА ПРИВОКЗАЛЬНІЙ АБО ПО П'ЯТЬ НА СТОМЕТРОВЦІ!!!)
    А наші нові і старі політичні сили вміють працювати тільки по принципу КПСС !!! Як сказав колись Чорномирдін : В нас яку б партію не побудували, виходить КПСС.
    Усе що сталося це наша і ваша УКРАЇНСЬКА провина! Нема такої національності львів'янин !!! Нема... Є УКРАЇНЕЦЬ !!! Львів свого часу багатьом допоміг !!! Може прийшла ПОРА допомогти Львову ???

З Україною в серці .

                                     Славко Борис.

неділя, 8 травня 2011 р.

Колективні живопис і скульптура у галереї " Пепперcа" (COLECTIVA DE PINTURA E ESCULTURA NA GALERIA PEPPER’S )

 Як повідомляє португальський часопис "Газета даш Калдаш"("Gazeta das Caldas ") 7 травня відкривається єкспозиція художників і скульпторів Португалії в галереї "Пепперс" , яка розташована на вулиці Мігеля Бомбарда в Калдаш да Раіня. Будуть там і роботи українського коваля ... Мої роботи!

 "Abre ao público amanhã, 7 de Maio, uma exposição colectiva que integra obras de pintura de João Califórnia, Mário Rodrigues, Ruben Domingues e de Varatojo. Podem igualmente ser apreciadas esculturas de Rogério Abreu e de Vyacheslav Borys.
A mostra poderá ser vista até 15 de Julho. A Galeria Pepper’s situa-se na Rua Miguel Bombarda."

пʼятниця, 6 травня 2011 р.

Святий Юр або Юрій-Змієборець,Святий Георгій, Георгій Переможець



   Святий Георгій народився у III столітті в Каппадокії. Він походив із князівського роду. Його батько обіймав високу посаду в римському війську, однак незабаром його скарали на смерть за Христа, і мати з дитиною переїхала до свого маєтку в Палестину, у місто Ліди. Вона присвятила життя вихованню сина, навчила його Святому Письму. Часто розповідала про християнських мучеників і про доблесний подвиг його батька. Святий Георгій вступив на військову службу і завдяки своїм здібностям і мужності, виявлених у боях, вже в молодості одержав звання полководця і трибуна при імператорі Діоклетіані. Він стає радником, супутником, наближеним імператора.
   Однак, коли Діоклетіан почав гоніння на християн, Святий Георгій не вагаючись відмовився від слави, почестей і земних благ і встав на захист віри свого батька — християнства. Міцний, непоборний воїн, він зазнав тяжких мук за сповідування Христа і загинув від них. І за цей подвиг в ім'я віри Церква нарекла його Побідоносцем.
   Святого Юра український народ вважає покровителем домашньої худоби. Його головний Святочний день (23|IV ст. ст.) вважається Святом розвиненої Весни, в котрім може нарід виганяти безпечно худобу на зелене пасовисько, віддаючи її під опіку Святого Юра. Півроку опісля, дня 26|X стар. ст. (8|ХІ н. ст.) віддає нарід знов худобу під охорону Святого Юра, щоб її боронив перед вовками, бо худоба вступає тоді в зимовий проміжок року й виставлена на небезпеку нападу вовків.
   Мотивом одних і других є шанування худоби й утіха, що її сотворив Господь. Вважаю, що ці мотиви є ориґінально Українськими; та мимо того звертаю увагу, що вони мають спільні ідеї з Іранськими святами в цій порі року.

   Весняне Свято Юра припадає в пору розвиненої Весни без зв'язку з Іранською астрономічною Соняшною орієнтацією. Те саме можна ствердити про Свято Юра на початку зимового проміжку (26|Х-8|XI). Оба свята мають чисто господарсько-реліґійні мотиви; грудневі та Різдвяні містерії з худобою не вражають також ніякою чужиною.
   Святий Георгій (Юрій) — покровитель Англії, Сакартвело(Грузії), Каталонії, Палестини, Португалії, Іспанських королів, Львова, Візантійських імператорів, Руських князів, Москви(ну що поробиш), Грецької армії, Пласту.










Використано Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

четвер, 5 травня 2011 р.

Про війну ...(то хто хоче почeпити "флаг побєди"???)

   Кажуть, що на війні нема переможців. Кажуть, що переможці тільки через багато років усвідомлюють скільки зла вони натворили. Навмисно чи у відповідь ... Не важливо ! Бо біль залишився. Так кажуть ...
  Але завжди є люди які розпочали війну . Гітлер ... Сталін... ??? Ні ! Їх набагато більше . Вони починають і завжди виграють. А гітлери-сталіни то "лузери" або "козли для побиття"( козльі отпущения") Хто ж ті люди, чи нелюди ??? Якась таємна секта? Масони??? "Міжнародне правління"???  Ні ...
   Вони відомі всім . Але всі мовчат . Бо всіх то не стосується. Бо може ми своїми словами образимо "чесних", тих хто за ідею... І ніколи не крав для себе ... І не вбивав власноручно ...
   Не образимо ... Бо таких нема !!! "ЧЕСНИХ" нема !!!! Всі вони не чесні ! І ім'я їм КОМУНІСТИ !
З 1917 року... Чума планети !!!
  Нема на них суду. А знаєте чому нема? Бо МИ і є тим судом, а судити не хочемо... Може тому що на душі "грішок" ? Ні .
То чому???

"Небесний камінь”



  Перше залізо, яке потрапило до рук людини, мало космічне походження. Метеоритне залізо – рідкість, хоч на поверхню нашої планети щороку падає до тисячі тонн металу. Вміст заліза в метеоритах складає близько 90%, але кується воно тільки в холодному стані, бо при нагріванні стає крихким. Метеоритне залізо цінувалося в старовину дуже високо й коштувало вп'ятеро дорожче за золото, в 20 разів дорожче за срібло і в 6400 разів дорожче за мідь.
   Хоч люди Близького Сходу з залізом були знайомі ще в мідному віці (метеоритне залізо), але через його високу температуру плавлення (1570°), якої досягати тоді ще не вміли, залізо почало витісняти бронзу лише тоді, коли вони навчилися виготовляти залізо із руди. Залізні і болотні руди в природі зустрічаються досить часто, на відміну від міді, олова, цинку, миш'яку та інших компонентів бронзи.
   В давнину залізо добували так званим сиродутним способом у спеціальних печах-горнах, у які нагнітали сире повітря. Після закінчення плавлення отримували тістоподібну крицю, з якої в кузнях виготовляли різноманітні знаряддя праці, зброю, прикраси.
  Вважається, що майже всі народи почали своє знайомство з цим металом із заліза метеоритного походження. І хоча уламки залізних метеоритів здавна привертали увагу людини, їх обробка була нелегкою справою: вони вміщували багато нікелю і можуть використовуватися тільки шляхом кування у холодному стані. Відомо, що ескімоси Гренландії ще в минулому столітті використовували великий метеорит для виготовлення залізних вкладишів, подібно до того, як це робилося з кременю. У міфології багатьох народів метеоритне залізо називалося "небесним каменем”.

неділя, 1 травня 2011 р.

Іван Павло II

Римський Архиєрей Венедикт XVI проголосив блаженним Католицької церкви свого попередника Папу Івана Павла ІІ.

  «Свято віри, щоб відкрити двері Христові», – такими словами Святіший Отець Венедикт XVI охарактеризував подію беатифікації свого попередника Івана Павла ІІ в короткому зверненні до читачів ватиканської щоденної газети «L’Osservatore Romano». Сотні тисяч паломників, що вже звечора, після завершення вступного чування, почали заповнювати площу Святого Петра у Ватикані та прилеглі вулиці, ночуючи безпосередньо на бруківці, випромінювали радість та рішучість, з вдячністю згадуючи блаженного Папу, який зумів скерувати їх на дорогу віри, пише Радіо « Ватикан».
  Перед початком Євхаристійного богослуження тривало одногодинне молитовне приготування, яке провела Римська дієцезія. Деякі учасники постуляційного процесу Івана Павла ІІ різними мовами поділилися своїми свідченнями. Далі відбулося багатомовне проказування коронки до Божого Милосердя, зважаючи також і те, що в цей день припадала неділя Божого Милосердя, встановлена Папою Іваном Павлом ІІ.
  На початок відправи Служби Божої, за повідомленнями італійської поліції, у різних місцях Риму зібралося понад мільйон вірних, але паломники постійно прибувають до місць, оснащених велетенськими екранами щоб спільно молитися. Вщерть заповнені площа Святого Петра та всі довколишні вулиці, вулички та площі.
  Обряд проголошення нового блаженного відбувся на початку Служби Божої, після вступних молитов. Кардинал Аґостіно Валліні, Вікарій Римської дієцезії, зачитав прохання про беатифікацію та біографічну довідку Слуги Божого, а далі Римський Архиєрей виголосив формулу проголошення Івана Павла ІІ блаженним.
  Під час розкриття беатифікаційного образу блаженного Івана Павла ІІ, намальованого на основі його фотографії з 1995 року, триває винесення та встановлення на престолі його мощів – кров, що була взята в останні дні життя Папи. Реліквіярій несуть сестра Тобіяна, яка виконувала різні служіння при Іванові Павлові ІІ протягом усього його понтифікату та с. Марі Сімон-П’єр Норман, яка була чудесно зцілена від хвороби Паркінсона за заступництвом нового блаженного.
  В урочистому богослуженні, яке очолив Папа Венедикт XVI, беруть участь також єпископи УГКЦ на чолі з Блаженнішим Святославом та РКЦ в Україні на чолі з Митрополитом Мечиславом Мокшицьким, Головою Єпископської Конференції, який, до речі, протягом 10 років був 2-м секретарем Івана Павла ІІ. Варто згадати, що богослужбові ризи, в які зодягнений Святіший Отець, були часто вживані його попередником.
Після завершення богослуження Святіший Отець, разом з кардиналами ввійде до базиліки Святого Петра, щоб вшанувати мощі нового блаженного, розміщені перед головним престолом.
   Інформація від:

Підтримую акцію! (...на усяку добру акцію мусить бути реакція...)

На травневі "свята" повісь на своє авто, лацкан піджака, або над своєю хатою ЧЕРВОНО ЧОРНИЙ ПРАПОР !!!

субота, 30 квітня 2011 р.

Трохи теорії.


Метали, з яких виготовляють художні предмети, поділяються на групи кольорових і чорних. Кольорові у свою чергу складаються з благородних (золото, срібло, платина) і неблагородних: мідь, цинк, олово та ін. Кожен з металів та їхні сплави має своєрідні технологічні й декоративні відмінності. Мідь — перший метал, який опанувала людина. Він середньої твердості, пластичний і в'язкий, з характерним червонуватим відтінком. Добре полірується, шліфується, однак не довго зберігає полиск. З міді та її сплавів колись виготовляли посуд, начиння й чимало інших побутових речей. 
Бронза — сплав міді й олова. В окремих випадках може містити ще й невелику частку цинку, свинцю або срібла. Технологічно-декоративні якості сплаву залежать від кількості в ньому олова. Так звана монетна бронза (5 % олова) мас оранжевий колір. «Зброярський» сплав містить близько 10 % олова і відзначається жовтим відтінком. Дзвонарська» бронза повинна мати не менше як 20% олова і набуває світло-жовтого, сяючого відтінку, а при зростанні вмісту олова до третьої частини і більше — нагадує біле срібло. Латунь — сплав міді та цинку (від З до 50 %). Трапляється і латунь^з домішками заліза, алюмінію і марганцю (не більше 10 %). Приємна кольорова гама латуні має розтяжку від червонувато-жовтої до золотисто-жовтої барви. Латунь твердіша й міцніша від міді, однак із збільшенням вмісту цинку зменшується її пластичність. Цей сплав не лише добре обробляється, а й легко піддасться гальванічним покриттям. Цинк — метал білого кольору із холоднуватим відтінком. Він мало пластичний, але добре обробляється інструментами. Для художніх робіт застосовується рідко. Олово — найлегкоплавкіший (232 ') м'який метал сріблясто-сірого кольору із матовим полиском. Відзначається стійкістю до зовнішнього середовища й кислот. З античних часів і в середньовіччі з олова виготовляли посуд, прикраси та інші побутові предмети. Алюміній — легкий метал сріблясто-білого кольору. Після лиття він крихкий. Алюмінієвий прокат набуває пластичності лише внаслідок відпалювання. Свинець — м'який, легкоплавкий (327 ) і пластичний метал синювато-сірого забарвлення. У художній обробці металів використовується нечасто, окисли свинцю отруйні. Нікель — сріблясто-білий метал з ледве помітним коричневим відтінком. Він дуже ковкий і тягучий. У чистому вигляді майже не вживається, зате відомо понад 3000 його сплавів. В ювелірній справі широко застосовуються мельхіор (81 % міді і 19 % нікелю) та нейзільбер (65 % міді, 13—45 % цинку і 5—35 % нікелю)
З давніх давен першими матеріалами художньої обробки металів  вважалися золото й срібло. Звідси походить і назва творчої діяльності стародавніх ювелірів, які виготовляли посуд і прикраси — золотарство. Золото — наіідорогоцінніший метал, відрізняється дзвінким жовтим кольором, яскравим полиском, доброю пластичністю і пружністю. Воно не втрачає прекрасних якостей у природному середовищі, стійке до кислот. Температура плавлення 1064 . Оскільки золото надто м'яке для виготовлення ужиткових речей, його доповнюють міддю і сріблом. Ці компоненти, звичайно, впливать на властивості й колір сплаву. Так, з додаванням більшої кількості міді і меншої срібла отримуємо червоне золото, і навпаки — жовте золото. Біле золото виходить при доповненні сплаву невеликими частками нікелю і паладію, а зелене — внаслідок присипання кадмієм. Срібло — дорогоцінний, найсвітліший метал з інтенсивним полиском. За твердістю, пластичністю і пружністю перевершує золото. На повітрі не втрачає своїх властивостей, однак темніє від випарів сірки або сірководню. Найкраще розчиняється в азотній кислоті. Плавиться при температурі 960 '. У декоративно-прикладному мистецтві застосовується у вигляді сплавів з міддю для досягнення необхідної міцності й пластичності[19].
Чорні метали — це залізо та його різновиди: сталь і чавун. Залізо використовують не в чистому вигляді, а в сплавах з вуглецем та іншими складниками (сіркою, фосфором, нікелем, хромом, марганцем тощо). Залізом також називають сталь з мінімальною місткістю вуглецю (до 0,1 %), що відзначається м'якістю й пластичністю, легко кується, однак не піддається загартуванню. Сталь, яка містить від 0,1% до 0,3% вуглецю, називається виробничою (для дрібних ковальсько-слюсарних робіт) і відповідає всім вимогам художнього ковальства. Нержавіюча сталь (хромонікелева) — ефектний листовий матеріал, стійкий до корозії, але важко обробляється. Чавун — це твердий і крихкий метал, багатий на вуглець (від 1,8 до 2 %), при розломі має сірий колір. Чавун зовсім не кується, проте успішно застосовується для ливарного виробництва начиння, пічок, решіток та інших художніх предметів. У 20-х роках XIX ст. в Європі були модні прикраси з тонкого чавуну (браслети, підвіски, персні тощо).

пʼятниця, 29 квітня 2011 р.

Спочатку було сумно...

  Спочатку було сумно...Цілий день ремонтував в кузні горно (п'єц). Під кінець все чого я хотів сталося. А все рівно було сумно ...
  Дома виявилося що на сайті нинька нікого не було. Сумно... Почав вигадувати щось веселе. Не вигадується!
  І раптом до мого "ГУУУГЛЯ" влізло щось страшне!!! "ЗАЛІЗНИЙ ЛЕВ"...
Ну думаю тут вже не сумно, а страшно має бути... Так ні! Залізній лев це сайт "Товариства Залізного Лева" і далі по тексту: " Метою діяльності "Товариства Залізного Лева" є створення правових, організаційних, економічних умов для відродження, охорони, збереження, розвитку та популяризації ковальського мистецтва у Львівській області та сприяння захисту і збереженню історичних пам’яток ковальського мистецтва."
              СУМНО ?!!!!      Дуже ....
 Так ні! Зовсім смуток зник !!! Бо знайшов я на тому сайті файні знимки різних ковальських фестів, багато оповідей про ковальство і ...
... І КОВАЛЬСЬКІ КАЗКИ !!! От ними я і хочу поділитися.

ЯК КОВАЛЬ ПЕРЕМІГ ЗМІЯ

Жив колись змій. Він їв людей і не давав їм проходу. І врятував людей од цього змія один коваль. Збудував він недалеко від змієвого лігва собі кузню та й задумав, як би звести того змія з світу, звісно, щоб він людей не нівечив. От змієві, як той коваль кує в кузні, досадно, що іде від коваля стук. Прилітає змій до кузні, а вона зачинена залізними дверима.
— Гей, ковалю, що ти тут ляпаєш, не даєш мені спати? Я тебе з'їм!..
— Що ж, то твоя воля. Не боронь тільки мені востаннє помолитись!
— Молись!
От коваль за молот та давай скоріше робити гвіздка.
— Чом же ти не молишся, а знову ляпаєш? — гукає змій.
— Та я молячись,— каже коваль,— ляпаю по ковадлу.
— Ну, швидше, а то в мене вже слина з рота тече.
— Зараз!
От зробив коваль гвіздка.
— Вже,— каже,— я готовий. Як же,— питає,— ти мене їстимеш? Ось в стінах є дірки (звісно, пробують свердла), так ти висолопи сюди язик, я сяду на його, а ти і проглинеш мене.
Згодився змій, висолопив у дірку язика, а коваль за гвіздка та й прибив зміїв язик до стіни. Змій сюди-туди — не одірветься. А коваль за гнуздечку та й загнуздав змія. Запріг його у плуга та й проорав, виорав поле і змія, звісно, улелекав. Люди зраділи та й собі давай корчувати ліс на поле.

КОВАЛЬ І БІДА

    Жив-був собі коваль, який ніколи не знав біди. Принесуть, бувало, до нього люди роботу і нумо розповідати — той про свою біду, а той — про свою. Коваль і каже їм: «І яка то біда? Що воно таке біда? Ось уже, либонь, доживаю четвертий десяток на світі, а ще зроду не бачив біди. Доведеться, мабуть, на старості літ йти по світу та шукати біду: хочу хоч поглянути на неї». Прийдуть інші люди до нього в кузню і почнуть розповідати про свою біду й горе; а ковалеві так і кортить побачити самому біду.
    «Треба таки подивитися, що воно таке за біда! Завтра, люди добрі, не приходьте в кузню: вже мене ви тут не застанете — піду по світу біду шукати». Наступного дня замкнув він свою кузню та й пішов. Йде та йде, йде та йде, зустріне когось і питає: «Чи не бачили, часом, де біда?» — «Ні, не бачили». Прямує далі. Зайшов уже в таку землю, що ні міста, ні села, ні куреня ніде не видно, а він знай іде. Вже нікуди зайти води напитися, вже й хліба в нього не стало, а він іде. Раптом бачить — стоїть хатинка. «Зайду, — гадає собі, — до цієї хатинки та хоч відпочину трошки». Зайшов — нема нікого. Ліг на лавці й заснув. А в тій хатинці жила одноока баба-людожерка. Прийшла баба в хатинку, бачить — лежить чоловік. «Здрастуй, здрастуй, молодцю! Я ще людського м'яса не куштувала!..» А він лежить собі. Підійшла баба до нього, помацала за ребра, коли він — худий-худющий. Вона й міркує собі: «Заріжу я барана, доки син прижене отару з поля, та нагодую його». Зарізала барана, нагодувала коваля й питає: «Чому це в тебе два ока?» — «А може, — каже коваль, — хочеш, щоб і в тебе було два?» — «Хочу». — «Я, — каже, — коваль: можу вставити друге око». — «Добре, — каже баба, — встав». — «То лягай на лавку: я нагрію долото». Лягла баба на лавку, а коваль нагрів долото, взяв у руки сокиру та як хрясне — і от око, яке було, й вискочило. Людожерка схопилася з лави та за ковалем. Він тоді чимшвидше кинувся в отару і сховався поміж баранами. Баба позачиняла скрізь усе, сама стала на воротах і стоїть — очікує коваля. Чекала вона, чекала — нема коваля. «Ну, — каже вона тоді синові, — час уже баранів у поле гнати». Почав син баранів у поле виганяти, а вона давай кожного обмацувати, щоб якось коваль не вийшов з баранами за ворота. Бачить коваль, що не випустить проклята баба, — вивернув кожуха вовною назовні, нацупив його на себе й поповз навкарачки. Підповз до неї. Вона помацала за спину: «Баран», — каже, і пропустила. Коваль вискочив за ворота та й кричить їй: «Не мацай більше, не мацай: я вже за воротами!» Почула баба голос коваля, схопила срібну сокиру і кинула в нього; сокира влучила в дерево і ввіткнулася в нього. Коваль підбіг до дерева й хотів було вийняти ту сокиру і забрати з собою; схопився за неї рукою, а рука так і прикипіла до руків'я. Біжить людожерка до коваля, зубами скрегоче, з’їсти його хоче. Бачить тоді коваль, що ось вона - біда, відтяв собі руку і втік.

А кому цікаво хай сам подивиться ось тут: http://zaliznyjlev.org.ua/index.php

        "Коваль клепле, доки тепле."