Вітаю всіх у мене в кузні !
Тут я буду хвалитися своїми досягненями, показувати який я майстер , що я вмію зробити ... А ще буду сваритися і вправляти мозги всім хто мені не подобається! Познайомлю зі своєю чудовою сім'єю ! Ну і ще що Бог до голови покладе...

понеділок, 30 травня 2011 р.

неділя, 22 травня 2011 р.

Я - Буржуазний Націоналіст!!!

  Колись то була біда ! Де не повернись - ти буржуазний націоналіст... І ніц не вдієш .Придумали москалі такий штамп і били всім на чоло :"Ти буржуазний націоналіст." Слово по россійськи не так сказав чи посперечався з россійськомовним "другом" ...Маєш!!! І боліло то тавро.І пекло .
  А виявляється що москалі (чи то пак коммуністи) добро робили , що так нас називали! Бо є ще гірше! І не одне, а декілька НАЦІОНАЛІСТІВ :
-націонал соціялісти,
-соціял націоналісти,
- націонал центристи,
- праві,
-націонал радикали...
І то ще не всі ... Тобто є ще чимало мерзотників які колись гордо носили ім'я коммуніста або комсомольця, а тепер так само гордо носять ім'я Націоналіста!  ... якогось там... І крім того щей дітей наших "вчать" як треба партію любити!!! І ідею!!! І лідера!!!

   ЗАМІНІТЬ назву партії, ідеї і лідера і вийде КПСС!!!
                                                                   КУРВА!!!
І зрозумівши це все я як і колись буду називати себе БУРЖУАЗНИМ НАЦІОНАЛІСТОМ!!! І буду гордитися цим!!!

понеділок, 16 травня 2011 р.

четвер, 12 травня 2011 р.

Дуже цікава тема! Сміливість Автора мене вразила ! Варто перечитати . УВАГА!!! Написано " по русски" !!! Тож вибачєйте!!! Яке купив - таке продаю !!!

Все материалы дня / Блоги Эхо Кавказа / Тенгиз Аблотия

Преступное сострадание

Тенгиз Аблотия
Тенгиз Аблотия
12.05.2011 20:16
В воскресенье я увидел нечто, необыкновенно меня удивившее. Мне казалось, что вряд ли на свете осталось что-то, что могло бы меня поразить, особенно в такой стране, как Грузия. Стране, где произошла масштабная переоценка ценностей и все, что некогда казалось немыслимым, теперь стало привычным. В стране, где рухнули все мифы и воздушные замки, усиленно возводимые целыми поколениями людей.

Тем не менее, в воскресенье произошло нечто, чего я никогда до этого не видел.

Дело было так: утром во двор моего дома въехал автомобиль «Опель астра» - вполне приличный, сам на таком ездил несколько лет. Авто было в очень хорошей форме, с новыми дисками, в общем, нормальная машина – на тбилисском авторынке за нее бы дали не меньше 3, 5 тыс. долларов.
Каково же было мое удивление, когда из этой вполне приличной машины вышел пожилой человек, который начал искать объедки в мусорном баке.

В такой ситуации большинство сердобольных грузин отреагировали бы однозначно: «Ах, до чего жизнь довела бедного человека!», «Ах, куда смотрит правительство!», «Ах, несчастный, у него, наверное, нет средств к существованию!»

Однако мало у кого из них возник бы нормальный и естественный, для других, психически более уравновешенных народов, вопрос – если он голодает, если у него нет денег, то какого черта он катается на машине за 3, 5 тыс., заливает в нее бензин, цена которого за 1 литр превышает стоимость 3 батонов хлеба, обновляет машинное масло (2 раза в год), ремонтирует автомобиль и т.д.?

Можно ли жалеть такого человека, заслуживает ли он сострадания?
Недавно в эфире телеканала ПИК был показан сюжет - сотрудница канала притворилась попрошайкой и заработала за несколько часов примерно 8 долларов. Она выяснила, что среднемесячный заработок попрошаек-предпринимателей составляет около 400 долларов.

Круг замкнулся – я всегда сильно сомневался в том, что количество представителей этого нехитрого ремесла в Грузии имеет какое-либо отношение к реальному финансовому и социальному положению граждан. Однако на самом деле попрошайничество уже превратилось в серьезную проблему.

Во-первых, любого, кто приезжает в Тбилиси, поражает количество просящих милостыню и он делает соответствующие (неверные) выводы относительно уровня жизни в Грузии.

Во-вторых, это уже серьезный фактор внутренней дестабилизации: тема «несчастных», «обездоленных» и «голодающих» часто становится одним из козырей в политической игре. Сколько раз мне приходилось слышать призывы к революции, одним из аргументов в пользу которой было, в том числе, и количество нищих на улицах!

Таким образом, эта проблема уже перестала быть делом только самих попрошаек и наивных дурачков, из чувства сострадания стимулирующих развитие этого «бизнеса».

На мой взгляд, 100%-ная вина за это лежит на наших гражданах, особенно, на женщинах-гусынях, рыдающих при просмотре мексиканских телесериалов, жалеющих бешеных беспризорных собак (пока они не покусают их или их родных), обивающих пороги всех церквей, не имея понятия о сути проповедей Иисуса, и страшно жалеющих всех «сирых» и «убогих», а в первую очередь попрошаек.

Казалось бы, на эту тему сняты десятки документальных фильмов, показаны сотни телесюжетов, пора наконец понять, что «сердобольных» граждан держат за идиотов! Так ведь нет, ничего не помогает! Глупая куриная жалостливость приводит к тому, что там, где вчера был один попрошайка, завтра появится двое, послезавтра - трое, и т.д. В конце концов, зачем что-то делать? Зачем торговать семечками, мыть стекла машин, покупать фрукты в одном месте по оптовой цене и продавать их по розничной в другом – зачем все это, если можно выйти на улицу, скривить физиономию, имитировать голод и смертельный недуг, и все будет порядке – всегда найдутся глупцы, которые на это клюнут.

Иногда у меня даже возникает вопрос – почему вообще в этой стране кто-то работает? Намного проще всем вместе сесть и просить милостыню. Толстозадые и сердобольные гусыни еще долго будут преобладать в нашем обществе.

Кстати, особенности национального менталитета, необыкновенно лояльного к деятельности предпринимателей-попрошаек, имеют и другие, куда более опасные проявления.

В частности, неразборчивая жалость к тем, кто этой жалости не заслуживает.

Приведу очень конкретный случай: у меня есть знакомый, который вечно жалуется на отсутствие денег и, естественно, все его страшно жалеют. Он арендует небольшой магазин, но, по его же словам, лавка почти не приносит дохода. Соответственно, знакомый политически очень активен, посещает все митинги «революционной» оппозиции и вечно полон негодования.

Казалось бы, человека стоит пожалеть. Однако если посмотреть поближе, то выяснится, что он продул в подпольном тотализаторе 5 000 баксов. После этого семье пришлось взять кредит, на покрытие которого они ежемесячно тратят 500 долларов. Вот в чем причина их бедности и нищеты.

Кто в этом виноват? Эдуард Шеварднадзе? Миша Саакашвили? А может надо чаще утром в зеркало смотреть и искать в нем причину своих бед?

В Грузии ни у кого никогда не возникает вопрос: кто виноват и заслуживает ли тот или иной человек сострадания?

Заслуживает ли сострадания голодающий человек, который промотал все имущество в казино?

Заслуживает ли сострадания человек, который бросил дом в деревне и теперь торчит в Тбилиси, сидит на шее у жены, беспробудно пьет и, конечно же, жалуется на то, что правительство, видишь ли, отказывается ему помочь?

Заслуживает ли сострадания семья, которая, не имея никаких средств к существованию, тем не менее рожает семерых детей, держит их в состоянии нищеты, и воспитывает их такими же, как и они сами: грязными, немытыми, лодырями, от которых пользы, как с козла молока?

Заслуживает ли сострадания человек, который ни черта не умеет, ничего не хочет знать, ничему не учится, живет на деньги, присылаемые матерью из-за рубежа, и постоянно на всех жалуется?

Нужно ли жалеть человека, тратящего последние сбережения на лечение цирроза печени, возникшего от многолетнего употребления героина?

Сможет ли когда-нибудь стать взрослым и прагматичным общество, готовое пожалеть любого, кто научить «клеить» страдальческую физиономию, забывая при этом, что каждый человек сам прежде всего является кузнецом своего благосостояния и ровно наоборот?

Разумеется, не все так мрачно как я описал: есть в Грузии настоящие безработные, есть и по-настоящему нуждающиеся люди, причиной жизненных сложностей которых являются объективные обстоятельства.

Конечно, не без этого.

Но при этом мои многолетние наблюдения дают мне право сделать вывод: в Грузии слишком часто причинами жизненных неурядиц являются не действия правительств или объективные сложности, а собственная тупость, жадность, неумение ухватиться за шанс, предоставленный судьбой, отсутствие внутренней дисциплины, нежелание противостоять собственным порокам, и многое другое.

Сострадание – не всегда добродетель.

Иногда сострадание равнозначно преступлению. 
____________________________________
Який дивний світ ! Де Сакартвело, а де Україна ! А проблема одна й та ж сама ! ПОСТСОВ'ЄТІКУСИ!
____________________________________________________________________________

середа, 11 травня 2011 р.

Прапори, прапори ...

  Ось що я думаю про ті прапори ... Дуже вже дістала когось думка, про те що, Львів є культурним центром українства! Ну спати не може якась КУРВА!
   От і придумали "провокацію" ... А придумувати нама що . Бо спокін-віків вже так повелося у Львові, що занадто гонорові ми. Це раз... Любимо ми наше місто "но странною любов'ю" (вибаюєюсь за москальську цитату") . Це два ... Бійки у Львові це своєрідна традиція , мабуть ще з батярських часів... А може і княжих ! Ну про те не відаю! А от при "сов'етах" мастились (бились) регулярмо : майорівка на зелену, зелена на дністровську а потім всі разом на новий львів!!! Про це не писалося, але хтось це культивував. І це дало свої результати: любимо побитися! І це три ! Спортивні клюби стали саунами для усякого гімна і дітям підліткам нема де пар спустити...
   Є ще багато ... І п'ять , і десять... Але ідея ось в чому !!! Кожен хто пише про події 9 травня пише про Львів!!! І пише погані речі!!! Плюндрує місто і жителів!
   Я , який вже 11 років не був у Львові відчуваю не зручність , бо там хтось когось побив!!! КУРВА !!! А коли я місяць назад задавав усім одне питання: Як бути з тими подіями ? Всі відповідали : Є ВО Свобода - нехай розбираеться !!! Ніхто не протистував, не радив. Ніхто не допоміг!!!
    То звідси роблю висновок: ТО ВСЕ ПОЛІТИЧНО-БАНДИТСЬКІ РОЗБОРКИ !!! І КОЖНА КУРВА ЩО ПРИШЕ ПРО ЛЬВІВ ЗЛЕ Є ПРОДАЖНОЮ КУРВОЮ ( ПО ТРИ РУБЛІ НА ПРИВОКЗАЛЬНІЙ АБО ПО П'ЯТЬ НА СТОМЕТРОВЦІ!!!)
    А наші нові і старі політичні сили вміють працювати тільки по принципу КПСС !!! Як сказав колись Чорномирдін : В нас яку б партію не побудували, виходить КПСС.
    Усе що сталося це наша і ваша УКРАЇНСЬКА провина! Нема такої національності львів'янин !!! Нема... Є УКРАЇНЕЦЬ !!! Львів свого часу багатьом допоміг !!! Може прийшла ПОРА допомогти Львову ???

З Україною в серці .

                                     Славко Борис.

неділя, 8 травня 2011 р.

Колективні живопис і скульптура у галереї " Пепперcа" (COLECTIVA DE PINTURA E ESCULTURA NA GALERIA PEPPER’S )

 Як повідомляє португальський часопис "Газета даш Калдаш"("Gazeta das Caldas ") 7 травня відкривається єкспозиція художників і скульпторів Португалії в галереї "Пепперс" , яка розташована на вулиці Мігеля Бомбарда в Калдаш да Раіня. Будуть там і роботи українського коваля ... Мої роботи!

 "Abre ao público amanhã, 7 de Maio, uma exposição colectiva que integra obras de pintura de João Califórnia, Mário Rodrigues, Ruben Domingues e de Varatojo. Podem igualmente ser apreciadas esculturas de Rogério Abreu e de Vyacheslav Borys.
A mostra poderá ser vista até 15 de Julho. A Galeria Pepper’s situa-se na Rua Miguel Bombarda."

пʼятниця, 6 травня 2011 р.

Святий Юр або Юрій-Змієборець,Святий Георгій, Георгій Переможець



   Святий Георгій народився у III столітті в Каппадокії. Він походив із князівського роду. Його батько обіймав високу посаду в римському війську, однак незабаром його скарали на смерть за Христа, і мати з дитиною переїхала до свого маєтку в Палестину, у місто Ліди. Вона присвятила життя вихованню сина, навчила його Святому Письму. Часто розповідала про християнських мучеників і про доблесний подвиг його батька. Святий Георгій вступив на військову службу і завдяки своїм здібностям і мужності, виявлених у боях, вже в молодості одержав звання полководця і трибуна при імператорі Діоклетіані. Він стає радником, супутником, наближеним імператора.
   Однак, коли Діоклетіан почав гоніння на християн, Святий Георгій не вагаючись відмовився від слави, почестей і земних благ і встав на захист віри свого батька — християнства. Міцний, непоборний воїн, він зазнав тяжких мук за сповідування Христа і загинув від них. І за цей подвиг в ім'я віри Церква нарекла його Побідоносцем.
   Святого Юра український народ вважає покровителем домашньої худоби. Його головний Святочний день (23|IV ст. ст.) вважається Святом розвиненої Весни, в котрім може нарід виганяти безпечно худобу на зелене пасовисько, віддаючи її під опіку Святого Юра. Півроку опісля, дня 26|X стар. ст. (8|ХІ н. ст.) віддає нарід знов худобу під охорону Святого Юра, щоб її боронив перед вовками, бо худоба вступає тоді в зимовий проміжок року й виставлена на небезпеку нападу вовків.
   Мотивом одних і других є шанування худоби й утіха, що її сотворив Господь. Вважаю, що ці мотиви є ориґінально Українськими; та мимо того звертаю увагу, що вони мають спільні ідеї з Іранськими святами в цій порі року.

   Весняне Свято Юра припадає в пору розвиненої Весни без зв'язку з Іранською астрономічною Соняшною орієнтацією. Те саме можна ствердити про Свято Юра на початку зимового проміжку (26|Х-8|XI). Оба свята мають чисто господарсько-реліґійні мотиви; грудневі та Різдвяні містерії з худобою не вражають також ніякою чужиною.
   Святий Георгій (Юрій) — покровитель Англії, Сакартвело(Грузії), Каталонії, Палестини, Португалії, Іспанських королів, Львова, Візантійських імператорів, Руських князів, Москви(ну що поробиш), Грецької армії, Пласту.










Використано Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

четвер, 5 травня 2011 р.

Про війну ...(то хто хоче почeпити "флаг побєди"???)

   Кажуть, що на війні нема переможців. Кажуть, що переможці тільки через багато років усвідомлюють скільки зла вони натворили. Навмисно чи у відповідь ... Не важливо ! Бо біль залишився. Так кажуть ...
  Але завжди є люди які розпочали війну . Гітлер ... Сталін... ??? Ні ! Їх набагато більше . Вони починають і завжди виграють. А гітлери-сталіни то "лузери" або "козли для побиття"( козльі отпущения") Хто ж ті люди, чи нелюди ??? Якась таємна секта? Масони??? "Міжнародне правління"???  Ні ...
   Вони відомі всім . Але всі мовчат . Бо всіх то не стосується. Бо може ми своїми словами образимо "чесних", тих хто за ідею... І ніколи не крав для себе ... І не вбивав власноручно ...
   Не образимо ... Бо таких нема !!! "ЧЕСНИХ" нема !!!! Всі вони не чесні ! І ім'я їм КОМУНІСТИ !
З 1917 року... Чума планети !!!
  Нема на них суду. А знаєте чому нема? Бо МИ і є тим судом, а судити не хочемо... Може тому що на душі "грішок" ? Ні .
То чому???

"Небесний камінь”



  Перше залізо, яке потрапило до рук людини, мало космічне походження. Метеоритне залізо – рідкість, хоч на поверхню нашої планети щороку падає до тисячі тонн металу. Вміст заліза в метеоритах складає близько 90%, але кується воно тільки в холодному стані, бо при нагріванні стає крихким. Метеоритне залізо цінувалося в старовину дуже високо й коштувало вп'ятеро дорожче за золото, в 20 разів дорожче за срібло і в 6400 разів дорожче за мідь.
   Хоч люди Близького Сходу з залізом були знайомі ще в мідному віці (метеоритне залізо), але через його високу температуру плавлення (1570°), якої досягати тоді ще не вміли, залізо почало витісняти бронзу лише тоді, коли вони навчилися виготовляти залізо із руди. Залізні і болотні руди в природі зустрічаються досить часто, на відміну від міді, олова, цинку, миш'яку та інших компонентів бронзи.
   В давнину залізо добували так званим сиродутним способом у спеціальних печах-горнах, у які нагнітали сире повітря. Після закінчення плавлення отримували тістоподібну крицю, з якої в кузнях виготовляли різноманітні знаряддя праці, зброю, прикраси.
  Вважається, що майже всі народи почали своє знайомство з цим металом із заліза метеоритного походження. І хоча уламки залізних метеоритів здавна привертали увагу людини, їх обробка була нелегкою справою: вони вміщували багато нікелю і можуть використовуватися тільки шляхом кування у холодному стані. Відомо, що ескімоси Гренландії ще в минулому столітті використовували великий метеорит для виготовлення залізних вкладишів, подібно до того, як це робилося з кременю. У міфології багатьох народів метеоритне залізо називалося "небесним каменем”.

неділя, 1 травня 2011 р.

Іван Павло II

Римський Архиєрей Венедикт XVI проголосив блаженним Католицької церкви свого попередника Папу Івана Павла ІІ.

  «Свято віри, щоб відкрити двері Христові», – такими словами Святіший Отець Венедикт XVI охарактеризував подію беатифікації свого попередника Івана Павла ІІ в короткому зверненні до читачів ватиканської щоденної газети «L’Osservatore Romano». Сотні тисяч паломників, що вже звечора, після завершення вступного чування, почали заповнювати площу Святого Петра у Ватикані та прилеглі вулиці, ночуючи безпосередньо на бруківці, випромінювали радість та рішучість, з вдячністю згадуючи блаженного Папу, який зумів скерувати їх на дорогу віри, пише Радіо « Ватикан».
  Перед початком Євхаристійного богослуження тривало одногодинне молитовне приготування, яке провела Римська дієцезія. Деякі учасники постуляційного процесу Івана Павла ІІ різними мовами поділилися своїми свідченнями. Далі відбулося багатомовне проказування коронки до Божого Милосердя, зважаючи також і те, що в цей день припадала неділя Божого Милосердя, встановлена Папою Іваном Павлом ІІ.
  На початок відправи Служби Божої, за повідомленнями італійської поліції, у різних місцях Риму зібралося понад мільйон вірних, але паломники постійно прибувають до місць, оснащених велетенськими екранами щоб спільно молитися. Вщерть заповнені площа Святого Петра та всі довколишні вулиці, вулички та площі.
  Обряд проголошення нового блаженного відбувся на початку Служби Божої, після вступних молитов. Кардинал Аґостіно Валліні, Вікарій Римської дієцезії, зачитав прохання про беатифікацію та біографічну довідку Слуги Божого, а далі Римський Архиєрей виголосив формулу проголошення Івана Павла ІІ блаженним.
  Під час розкриття беатифікаційного образу блаженного Івана Павла ІІ, намальованого на основі його фотографії з 1995 року, триває винесення та встановлення на престолі його мощів – кров, що була взята в останні дні життя Папи. Реліквіярій несуть сестра Тобіяна, яка виконувала різні служіння при Іванові Павлові ІІ протягом усього його понтифікату та с. Марі Сімон-П’єр Норман, яка була чудесно зцілена від хвороби Паркінсона за заступництвом нового блаженного.
  В урочистому богослуженні, яке очолив Папа Венедикт XVI, беруть участь також єпископи УГКЦ на чолі з Блаженнішим Святославом та РКЦ в Україні на чолі з Митрополитом Мечиславом Мокшицьким, Головою Єпископської Конференції, який, до речі, протягом 10 років був 2-м секретарем Івана Павла ІІ. Варто згадати, що богослужбові ризи, в які зодягнений Святіший Отець, були часто вживані його попередником.
Після завершення богослуження Святіший Отець, разом з кардиналами ввійде до базиліки Святого Петра, щоб вшанувати мощі нового блаженного, розміщені перед головним престолом.
   Інформація від:

Підтримую акцію! (...на усяку добру акцію мусить бути реакція...)

На травневі "свята" повісь на своє авто, лацкан піджака, або над своєю хатою ЧЕРВОНО ЧОРНИЙ ПРАПОР !!!